1. Списати текст ,вставляючи пропущені букви та розділові знаки.

Тепло, що струмує з гнізда

Над хатою Леоніда К(каденюка) кружляє ле(и)лека. І не кружляє ...а коло за колом набирає ви(е)соту. Ніби потужні струмені теплого повітря підносят... його все ви..е. ви...е. Це те(и)пло, що струмує з гн...зда .Те(и)пло рідного дому. Це звідси ще (не)дужими крил...ми вилітав у самотн...й шлях майбутній космонавт. А лагідна нен...ка ,втерши х...стинкою сл...озу, ч...кала під яс...ном своє л...леченя на зміцнілих крилах. Струмені рідного гнізда піднімают.. .у(в)се ви...е і ви...е.І ось над т...плом землі над її блакитною ліні...ю гор...зонту здіймається (не) на крилах а на ракеті у зоряну висоту син А струмені рідного тепла супроводжують його і далі.З...мля тримається на теплі мат...ринської любові на вірності заповітам батьків на пр...тягальній силі рідного гн...зда.

2.Граматичне завдання.

а) виписати всі дієслова минулого часу.

б) розібрати іменник силі як частину мови.

ответ:

останнім часом більшість українських топ-політиків говорять про потребу конституційної реформи. президент намагається підлатати чинний основний закон, внісши до парламенту конституційні зміни щодо місцевого самоврядування та правосуддя, зміни до розділу «права людини і громадянина» ще опрацьовує створена главою держави конституційна комісія. прем’єр вже кілька разів у своїх недільних «10 хвилинах» обмовився про потребу в ухваленні нового основного закону, от тільки незрозуміло: він за те, аби ухвалювати його в парламенті - чи на референдумі. юлія тимошенко також обережно підтримала ініціативу громадянського суспільства написати «народну конституцію».

це не дивно. в незалежній україні п’ятий президент і п’ятнадцятий прем’єр, але навряд чи хтось наважиться назвати когось з них українським джорджем вашингтоном, шарлем де голлем чи лі куан ю. народ відчуває все більше відчуження від інституцій влади і розчарування не тільки в окремих політиках, а й у політичному класі як такому.

якщо чотири п’ятих населення не довіряють парламентові та уряду (президенту наразі трохи менше) реформи апріорі неможливі, бо найкращі закони ніхто не виконуватиме: іржа недовіри до законодавця мимоволі роз’їдатиме будь-які законодавчі конструкції. юридичні закони, на відміну від законів фізики чи хемії, не носять об’єктивного характеру - їх змушує працювати людська довіра та репресивний апарат. якщо 80% свідомо дотримуються законодавчих приписів, 20% можна примусити підкорятися цим приписам через прокуратуру, сбу, фіскальну службу і національну поліцію. якщо все навпаки, якщо 80% громадян не довіряють тим, хто встановлює правила гри, будь-який репресивний апарат безсилий встановити верховенство закону. зокрема і через те, що самі силовики чітко знають: друзям - все (зокрема, бюджетні потоки і фактичну безкарність), а ворогам - закон.

отже, критичний брак довіри між українським суспільством та його політичними провідниками, між суспільством і владними інституціями є найглибшою причиною як сучасної системної кризи, так і тривалого україни на межі того, що ійською влучно називають failed state - «держава-невдаха». сьогодні абсолютно зрозуміло, що черговими позачерговими виборами, а тим паче простою зміною уряду цю проблему не розв’язати, бо хвороба набула хронічного характеру: суспільство відчуває критичний брак довіри не тільки (і не стільки) до окремих політиків, а до владних інституцій та політичного класу як таких. образно кажучи, аби розв’язати цю системну проблему, слід міняти автівку, а не водіїв.