Текст-переказ "Собака-друг людини" вот онhttps://youtu. be/usVSEpZlaKE скопируйте и вставьте в ютуб там есть план! Надеюсь кто нибуть

Толя був,хорошим вихованим хлопчиком. сором'язливий та тендітний. в мене до нього гарне ставлення. але мені не те що федько його виправдав,а він забрав у федькової мами пташку федька.

Снап* потому что надо самому делать

Перший друг людини - це собака , відомий всім факт . Але звідки ж він узявся мало хто знає. Чому саме собака , а не кішка або кінь ? Адже вони так само залежать від людини , як і решта домашні тварини.
Прийнято вважати , що предок нашого друга - вовк , про це можуть розповісти вчені, що проводили дослідження ДНК. З цього може випливати те, що вона більше належить зграї і дружба для неї чужа.
Відповіддю на питання , чому ж саме собака може бути те , що використання особистісних якостей тварин частіше застосовується людиною. От скажіть , скільки разів ви бачили , як кішка рятує потопаючу людину , або хом'яка - поводиря , а кінь , що приносить застрелену дичину ? Напевно , жодного разу , що не дивно .
Собака стала ближчою для людини лише для того , щоб надавати до здатність до виконання наказів , простота дресирування і витривалість - головні якості , яких немає у решти домашніх тварин , а значить , вся дружба тільки і полягає в тому , що людина використовує тварина . Можливо , це егоїстично , але , принаймні цілком обгрунтовано і справедливо. Кожен отримує саме те , що йому потрібно.

На мою думку справжній герой собакаю. Тому що спочатку Снапа шоб приручити не давали сніданок. Він непіддавався страху навіть, якщо це був вовк. А також навіть поранений ринув бій з вовком, який був набагато сильніший. Хоч він розумів що це буде його останній бій в його житті,але він невагався ві розумів. Якщо він цього не зробить ,то вони  втратять вонка. За його коротке життя він пройшов багато випробувань. А загинув він як герой.

Людина приручила собаку дуже давно. Собаки охороняли худобу, допомагали на полюванні. З часом ця тварина стала найкращим другом людини. Собаки допомагають людині й піклуються про неї. Вони можуть бути пастухами, поводирями сліпих, провідниками  в горах, перевізниками вантажів, охоронцями. Також собаки затримують порушників на митниці, розшукують злочинців.
Саме тому ця тварина - вірний друг і надійний помічник людини.

Естетичне кредо Е. Сетон-Томпсона писати в тому, що знаєш. Про це він говорить у своїй передмові до книги «Життя диких звірів»: «Коли я вдивляюся в імена тварин, чиї історії тут розказані, я відчуваю щось більше, ніж може відчувати художник, вдивляючись в різні портрети своїх друзів, ідеально створені ним самим. Деяких я знав особисто.Образи друге створені на підставі різних історій ». Зауваження письменника, що деяких тварин, у яких йдеться в його оповіданнях, він знав особисто, має пряме відношення до «герою» його розповіді СНАП. Прообразом його був реально існуючий в сім’ї пес. У книзі «Моє життя», Описуючи свої дитячі роки, Сетон-Томпсон каже: «Ми часто згадували маленького тер’єра СНАП, нашого вірного захисника від щурів, коли ми жили на фермі. Щоночі він виходили на полювання і щоранку переможно був з величезною бурою щуром в зубах ». Автор зберіг у своєму оповіданні Не тільки ім’я і породу собаки, а й особливість характеру «героя», дав йому говорить кличку Снап, що в перекладі з англійської означає «вистачати». У цьому короткому імені автор зумів сфокусувати основна якість характеру СНАП, його безприкладну хоробрість і мужність, хватку, яка була смертельною. НЕ випадково Сетон-Томпсон зауважує: «Деяким собакам насилу приискивать ім’я, другим же не доводиться придумувати клички – вони є як би самі собою». Особливо захоплююче є опис останньої сутички пораненого СНАП з вовком, що коштували йому життя. «У той час, – пише автор, – як десять великих псів бездіяльно металися навколо Безмолвно звіра, у дальньому чагарники почувся шурхіт, потім стрибками пронісся елоснежний гумовий мячик, незабаром перетворився в маленького бультер’єра. Снап, ю повільно біжить і найменший з зграї, примчав, важко дихаючи – так важко, що, здавалося, він задихається, і підлетів прямо до кільця навколо хижака, з Яким ніхто не наважувалися битися. Завагався він? Ні на мить. Крізь кільце гавкаючий собак він кинувся напролом до старого деспотові пагорбів, цілячись прямо в глотку. І вовк вдарив його з розмаху своїми двадцятьма ікла. Однак малюк кинувся на нього вдруге, і що сталося тоді, важко сказати … Коли битва нарешті закінчилася, перед нами на землі лежали вовк – могутній гігант – і вчепилася в його ніс біла собачка ». Для письменника-гуманіста, яким був Сетон-Томпсон, кожна особина живої природи – це цілий світ, проникнути в Котрий даний людині гуманного та терплячому, який вм гати і любить різноманіття навколишнього життя. Тільки людина, яка добре знає собак, міг зробити таке зауваження: «Собаки гарчать на два ладу: низьким, грудному голосом – це ввічливе попередження або сповнений гідності відповідь – і голосно, майже верескливо – це останнє слово перед нападу». Зустрічаємося ми з цим і при описі життєвого шляху СНАП. Автор відтіняє благородство тварини, мужність і властиве йому почуття гідності. Все це породжує у читача повагу до живої істоти, відкриває йому такі сторони життя навколишнього світу, в яких він і НЕ підозрював. Мудрі і гуманні твори канадського письменника вчать любить природу, берегти все живе, закладають то моральні основи, з яких вироста